По небу гонят облака
А на земле лежит цыпленок,
Едва-едва он из яйца,
Едва-едва он из пеленок.
На мостовой малыш лежит,
Он под ногами у прохожих,
А жизнь вокруг него кипит,
Неужто будет уничтожен?
Как он попал сюда, малыш?
Ведь он уже почти раздавлен,
Едва начавшаяся жизнь
Лишит его последних прав ли?
Быть может, выпал из семьи,
Когда несён был на продажу.
Под смех превратницы - судьбы,
За что несчастный так наказан?
А может, потому он здесь,
Чтоб чье-то сердце сокрушилось,
Кто обрекается на смерть,
Тому поможет только милость.
Мне непонятно, почему
Ты показал мне эту драму -
Чтобы помог я малышу
И заменил ему я маму?
А может это для того,
Чтоб я не осуждал несчастных,
Осталось что им? - Ничего.
А их ещё клянут напрасно.
Что наша жизнь?... Бесценный дар
Иль грязь у всех под сапогами?
А может быть, она - товар,
Что продаётся меж делами?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
